.jpg)
37 річниця Чорнобильської катастрофи
37 річниця Чорнобильської катастрофи
Чорнобиль – ми пам’ятаємо цю дату
І застигає в жилах кров.
Чорнобиль – помирає у дитини мати
І не віддасть їй вже свою любов.
Чорнобиль – скільки в цьому слові горя,
Страждань та гірко виплаканих сліз.
Ця радіація впадає в Чорне море,
Вона таїться в ніжних стовбурах беріз.
Чорнобиль – доки будемо терпіти
Таку халатність та тяжкий урок?
Чорнобиль – помирають наші діти, яким
В житті вже не зробити перший крок.
Сьогодні в Смологовицькій гімназії ми провели урок-спомин про трагедію Чорнобиля.
Ранок... Чорний ранок... 26 квітня 1986 року.О 1 годині 23 хвилині 40 секунд, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум'я. Мирна, щаслива весна перестала існувати.
Це була трагедія не тільки для України, а й для всього людства. Це територія з населенням 7,1 млн осіб, із них 3 млн дітей.
Про жахливу подію важко згадувати, страх проймає душу при згадці про мільйони загиблих людей, особливо молодих, які помирають повільно, але в тяжких муках. Ще багато століть ця трагедія буде нагадувати про себе вадами у новонароджених.
Сьогодні — День пам'яті, День скорботи і роздумів. Бо нам таки є над чим замислитись. Живемо на технологічному вулкані. Чи не повториться трагедія в іншому місці? Чи стали ми більше шанувати рідну землю? Тож сьогодні учні та вчителі гімназії запалили поминальну свічку — свічку надії 26 квітня та вшанували хвилиною мовчання тих, хто заснув вічним сном, сказавши своє вагоме слово в цій трагедії.Хай полум'я свічок у наших душах зіллється в одне полум'я віри. Ми будемо жити!
Хоч минуло 37 років з того трагічного дня, наслідки Чорнобильської трагедії відчуваються сьогодні. Збільшились захворювання та смертність людей, поширились дитячі захворювання. Ми, нинішнє покоління, повинні робити все можливе, щоб зберегти своє життя і життя майбутніх поколінь: дбати про чистоту землі, насаджувати дерева, прикрашувати землю квітами, травами, не забруднювати ріки, ставки та джерела.
Коментарi